flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Суд скасував рішення про стягнення боргу за договором поставки

13 травня 2024, 16:01

Львівський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі за позовом Г. про стягнення заборгованості за договором поставки.

Обставини справи

Г. звернувся до суду з позовом до  ДСГП «Ліси України» в особі ДП «Дрогобицьке лісове господарство» про  стягнення на його (позивача) користь заборгованість за непоставлену лісо продукцію

Позов обґрунтував тим, що між позивачем та ДП «Дрогобицьке лісове господарство» укладено усну домовленість про відпуск лісопродукції за попередньою оплатою. Позивач зазначав, що вносив кошти згідно транзакцій. Відповідач свої зобов’язання не виконав, в результаті чого він (позивач) звернувся до ДП «Дрогобицьке лісове господарство» з претензією-вимогою щодо виконання обов’язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів. Зазначає, що Державним Агентством лісових ресурсів України видано наказ «Про припинення Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення». Окремим пунктом цього наказу встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до ДП «Дрогобицьке лісове господарство». Просив позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов задоволено частково. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» на користь Гранківського А.Б. заборгованість за непоставлену лісо продукцію, інфляційні втрати, 3% річних та проведено розподіл судових витрат.

 Розгляд апеляційної скарги

Рішення суду оскаржило ДСГП «Ліси України». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що до позовної заяви позивач Г. подав лише копії 4 квитанцій до прибуткового касового ордера, претензію-вимогу щодо виконання обов’язку поставки попередньо оплаченої лісопродукції в цінах на момент внесення коштів та 4 наряди на відпуск лісопродукції по фонду. Стверджує, що з вказаних в нарядах на відпуск лісопродукції загальних сум, на які були виписані ці наряди, вбачається, що суми, які оплачувались позивачем на підставі 4 квитанцій до прибуткового касового ордеру і суми, на які виписувались наряди на відпуск лісо продукції, відрізняються. У своїй претензії-вимозі позивач пред’явив відповідачу узагальнені вимоги здійснити поставку лісопродукції в цінах та об’ємах на момент внесення коштів, без жодної конкретизації щодо виду, кількості, вартості лісопродукції, яку позивач просив поставити, що підтверджує обставини відсутності погодження між позивачем і відповідачем таких умов реалізації лісопродукції як ціна, вид лісопродукції, обов’язок відповідача здійснити доставку (перевезення) лісопродукції в конкретне місце, строк реалізації лісопродукції. Вказує, що між позивачем і відповідачем не було погоджено такої умови щодо реалізації відповідачем позивачу лісопродукції як обов’язок відповідача здійснити доставку (перевезення) лісопродукції до визначеного місця, та нормами ЦК України (ст.655 ЦК України) також не передбачено такого обов’язку для продавця, також не передбачено такого обов’язку і положеннями Інструкції з обліку продуктів лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 року №205, та тимчасовою інструкцією з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 червня 2012 року № 202, тому відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем перед позивачем обов’язку щодо поставки лісопродукції. Зазначає, що позивач для отримання ним відповідної лісопродукції за місцем її знаходження відповідача жодних дій не вчиняв і не довів суду тих обставин, що у погодженний строк відповідач вчинив перешкоди в отриманні позивачем відповідної лісопродукції.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду постановила: апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» задовольнити частково, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ДСГП «Ліси України» на користь позивача Г. кошти за непоставлену лісопродукцію. Стягнути з позивача Г. в користь ДСГП «Ліси України» суму сплаченого судового збору.

Таке своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що з огляду на правову природу правовідносин сторін, суд прийшов до висновку, що до подачі позивачем Г. позову у відповідача не виникло грошового зобов’язання щодо повернення попередньої оплати за продукцію. Тому, у даному випадку правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст. 625 ЦК України (стягнення інфляційних втрат та 3% річних) відсутні. У зв’язку з наведеним, у цій частині позову належить відмовити в решті позовні вимоги задовольнити